Эта маленькая планета на краю вселенной уже давно была погружена во тьму. Когда то ее освещала звезда по имени Любовь. Это была очень необычная звезда,- она имела способность отражать тепло сердец тех, кто населял эту планету. Если на других звездах жизнь отсутствует, то на этой водились прекрасные огненные птицы, нередко залетавшие к жителям маленькой планеты для того чтобы дарить им вдохновение. О сколько прекрасных песен, картин и стихов рождалось под шелест их огненных крыльев… все это было… Но, возможно из далекой галактики, а может из глубин недр самой планеты, был занесен страшный вирус. И на планете началась эпидемия равнодушия. Звезда по имени Любовь, перестав получать подпитку от тепла сердец, постепенно охладела и, наконец, погасла совсем. И планета погрузилась во тьму.
Их было двое. Они жили на краю маленького городка, находящегося почти на экваторе планеты, на которой отсутствовал свет. Старик Мастер с еще тлеющим углем, вместо сердца и девочка подросток с именем Надежда. Вообще- то эта пара, по мнению обывателей, была довольно странной. Никто не помнил, откуда у старика было такое странное имя и что оно вообще обозначало. Но сам старик так, почему-то и не смог забыть того, что когда – то вытесывал из камня скульптуры под шум огненных крыльев. Часами они сидели на веранде, окруженные каменными глыбами и старик предавался воспоминаниям, а девочка слушала.
В этот раз все было вроде как всегда. Но старик, видно так разволновался, что уголек его сердца начал разбрасывать искры. И тут произошло невероятное. Она сидела на краю веранды и моргала огромными огненными глазами. Последняя огненная птица. Ее оперенье горело не так ярко, как в былые времена, но и этот свет был нестерпимо ярким для, привыкших к темноте, глаз.
Старик принялся за работу. Ко времени, почему- то названным рассветом, он закончил вытесывать из камня огромную птицу. Она была как две капли воды похожа на ту, что прилетала к нему. И, искусно вырезанное оперенье каменной птицы горело ярким огнем.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
