(Вірш написаний як спостереження за людьми, котрі попали в великі проблеми, самі зваливши на свої плечі непосильні ноші).
Ми знаємо, що в кожного свій хрест,
Він Господом обіцяний людині.
Хрест нелегкий і визива протест,
Та кожному по силі і ...по спині.
Наш хрест- це наші труднощі в житті:
Відчуження близькИх і навіть рідних,
Життя в презирстві й навіть в самоті,
За те, що ти Ісусу справді вірний.
Хрестом ще є гоніння за Христа,
Тюрма, недоля чи земля чужинна.
Наклепи, зло, обмови і брехня,
Те,що могло б зламать християнина.
Та є "хрести", які самі собі
Беремо ми і звалюєм на плечі,
А потім плачемо, що невимовний біль,
Що думали, що буде хрест цей легший.
Нам іноді в пориві почуттів
Здається, що подужаєм цю справу,
А треба з цим до Господа прийти
І в Нього попросить пораду.
Й уважно слухати, що скаже Бог.
Він, Всемогутній, все про тебе знає-
Чи зможеш з цим "хрестом" зробить хоч крок,
Чи може він тебе своє важкістю здолає.
Свій хрест тяжкий, та сил додасть Господь
І ти дійдЕш до вічності, будь певний.
З чужим "хрестом" - не видно ні зірок,
Ні сонця, ні хмарини, а ні неба.
Чужі "хрести" - вони й для спин чужих.
До цих хрестів Господь дарує й сили.
Такий як в тебе хрест- лишЕ один.
І ти нестИ його повинен до могили.
Чужі хрести...Які ж вони тяжкі!
Тривожать серце і ломають спини,
Й тоді здаються винними усі,
Тоді як лише ти у всьому винний.
Не можна брати хрест не по собі,
НадІрвешся, упАдеш і не встанеш.
Бери хреста, котрИй Бог наділив тобі,
Бо він для тебе підходящий сАмий.
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 592 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Делаем ли то что поём? - Vladimir (PVL) Мы часто поём песни и абсолютно не задумываемся о чём поём, предложили спеть и поём. Вот одна из таких песен: Когда Дух Господен наполняет меня. Не становимся ли мы обманщиками, а Слово Божие говорит: Туда ничто нечистое, преданное мерзости лжи не войдёт. Плакали мы когда либо в нашей жизни так как плакал Давид, сбросив царскую одежду и облачившись в лохмотья, сев в пыль и обсыпая себя ею, рыдал и просил милости у Господа? Радовались ли мы когда либо как радовался Давид, когда ковчег Божий возвращался в Иерусалим, сняв одежду свою и скача перд Господом? Молились ли мы когда либо так как это делал Давид, исполнялись ли мы Духа Святого так как исполнялся Давид? Если нет, задумаемся что произносим нашими устами, истина это или ложь??
